Depeche Mode – Delta Machine: в гонитві за часом

qqGVcH_Ryy0

Британське електронне тріо Depeche Mode багато років славилося своєю інноваційністю. Саме вона допомагала музикантам отримувати престижні статуетки та залишатися улюбленцями критиків. Справжню популярність колектив отримав на початку 90-х, після випуску альбому “Violator”. Диск став тричі платиновим, а світові хіти Personal Jesus та Enjoy the Silence отримали сотні кавер-версій. Втім, ті часи давно минули, а нові альбоми Depeche Mode багато років ніяк не могли дотягнутися до тієї планки, що задали самі електронники ще в 1990 році. А після останнього, відверто невдалого альбому ветерани поп-музики взагалі не мали жодних планів щодо подальшої музичної кар’єри.

Але майже через два роки після випуску диску “Sounds Of The Universe” музиканти знову повернулися з новим диском “Delta Machine”, який став завершенням трилогії співпраці Depeche Mode та продюсера Бена Хілера. Вже після виходу лід-синглу Heaven в січні цього року стало зрозуміло: новий альбом артистів не буде схожим на їхні попередні роботи. Над зведенням альбому працював Марк Еліс, який вже зарекомендував себе в якості продюсера “Violator” та “Songs of Faith and Devotion”. В підсумку вийшов своєрідний перезапуск, друге дихання вкритого іржею механізму, який, здавалось, от-от зупиниться.

Темний, брудний, індустріальний, об’ємний… це далеко не всі епітети, якими можна охарактеризувати альбом “Delta Machine”. Глибокі вакуумні семпли змінюють мелодичні партії синтезаторів, поодинокі гітарні рифи та на диво мелодійний баритон Девіда Гаана. Думаємо, настільки близько до жанру електронної музики Depeche Mode ще ніколи не намагалися підійти. Тим не менш, крім танцювальних треків Soothe My Soul і Angel, “Delta Machine” вміщує також мелодичні та майже колискові композиції, зокрема, Slow та The Child Inside. Диск вражає вибуховим поєднанням синтетичного звучання та душевного дельта-блюзу з долини Міссісіпі. Цей мікс двох непоєднуваних жанрів допоміг звучанню “Delta Machine” стати сучасним, аж занадто сучасним, не схожим на жодне інше. Це робить роботу дещо схожою на революційний диск “Kid A”, який тринадцять років тому випустили співвітчизники Depeche Mode, гурт Radiohead.

Depeche Mode

Вердикт: останніми роками рок-музиці все важче існувати, бо кожним новим електронним синглом в її домовину вганяється черговий цвях. Щоб хоч якось змагатися з конкурентами, рокери змушені вносити в звучання пісень електронні мотиви. Тим не менш, Depeche Mode завжди самі задавали вектор подальшого розвитку музики на декілька років, і альбом музикантів “Delta Machine” не став винятком з цього правила. Безсумнівно, нова платівка “Delta Machine” є винятковим продуктом багаторічного досвіду та розвитку колективу, пісні якого діджеї ще довго будуть розбирати на семпли, а рок-гурти — наслідувати та намагатися відтворити унікальне звучання в своїй творчості.

Загальна оцінка: 9 з 10
В плейлист: Angel, Heaven, Slow, Soothe My Soul, Goodbye

Діма Гуменюк

18 років, Київ. Студент. Гаджето- та музичнозалежний. Не уявляю своє життя без плеєра, навушників та заслуханого до дірок улюбленого альбому Red Hot Chili Peppers чи Radiohead. Довгий час захоплювався IT-тематикою, але вирішив, що повинен спробувати себе в чомусь іншому, наприклад, музиці.

2 comments

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>